Сценарії стають коротшими, мова — прямішою, сцени — більш спрощеними, часто с повторюваними емоціями та розжовуванням того, що відбувається на екрані. Це означає, що ті, хто продукують контент, розуміють, що глядач присутній лише частково, і його потрібно «повертати до основного екрану» кожні кілька секунд.

Чи помічали таку штуку: якщо довго бути голодним, накидаєшся на їжу і уже не завжди розбираєщ, що саме ти їси? У стані голоду часто не слухаєш себе: мені це смакує чи ні — просто ковтаєш. Так само і у стосунках.

Це питання однаково часто ставлять і чоловіки, і жінки. На мій погляд, у тому, щоб звернутися на терапію самостійно, немає жодних мінусів — навіть якщо партнер відмовляється.