«А що, як з вами усе гаразд?»

Під час останньої сесії з однією моєю клієнткою, яка буквально поховала себе під нестерпним для неї тягарем нав’язаних їй мисленнєвих конструкцій і всіляких попередніх діагнозів, мені захотілося спитати:

«А що, як з вами усе гаразд?»

І знаєте що? Я спитала.

У кожного з нас є своя, хай іноді й не зовсім усвідомлена, філософія. Свої напрацьовані цінності й уявлення. Свій спосіб пізнання себе в собі й у цьому світі. Тому казати, що якийсь метод роботи з духом (душею, психікою) — більш правильний, успішний, швидкий, щадний, конструктивний (підставте своє) — в корені хибна практика.

Це збиває з пантелику людей, які кидаються між психологами, коучами, шаманами, кармологами, духовними провідниками — і не можуть отямитися від нової інформації, що сиплеться на них, мов шалена манна з інстаграмно-тіктокових небес.

А ці нескінченні розмови про «пропрацьованість» — це взагалі якийсь бич часу.

Мід, Мюррей, Роджерс, Олпорт, Вінікот, МакАдам, Боулбі писали геніальні речі про те, що кожна особистість — це безкінечний гнучкий процес у просторово-часовому континуумі.

Ми ж не роботи, щоб нас налаштували раз і назавжди, запрограмували на щастя й позбавили небажаних тригерів.

Ми — людина. І гнучкість нашого колективного розуму підтверджується самим фактом безперервного пошуку, що триває з того моменту, як хтось найперший зрозумів, що вказівний і великий пальці нам дані не лише для того, щоб чесати голову чи роздирати сире м’ясо.

Подумайте тільки, яке колосальне розмаїття філософських ідей виробило людство з часу, як навчилося говорити.Немає зараз такої книги, яка могла б вмістити їх усі — і при цьому поміститись у багажнику вашого авто. При цьому кожна нова ідея намагалась спростувати, доповнити, розвинути або вбити попередню. От так тяжко нам дається усвідомлення багацькості особистостей у нашому соціально-зарегульованому світі.

А психологія виросла саме з філософії — можна сказати, визріла й розквітла.

І неможливо почути та віддзеркалити душу іншого без філософування в процесі взаємодії, без розмов про душевні хвилювання на мета-рівні. Бо лише тоді, коли ми разом забрідаємо в глибини людського «Я», нам відкривається та сама, єдина на той момент дієва для конкретної людини філософія її життя.

І знову ж — лише на даний момент!

Бо ми змінюємось щодня, хочемо ми цього чи ні.

І в наших силах та можливостях (я справді в це вірю) — не йти сліпо за авторитетами, а досліджувати свою власну філософію.

Спостерігати за собою. Аналізувати. Допускати. Експериментувати.

І приймати, що нам зовсім не обов’язково відповідати НЕ своїм стандартам.